Сьогодні галасували сусіди і мої думки.
Хто голосніше, я так і не зрозумів.
Коти відчули мій біль і трохи менше нявчали про своє складне життя.
День наче і нічого такий, сповнений цікавого. Але все одно хочеться весни, тепла і перемоги.
Країна крокує впевнено. Я міркую твердо і забагато. Ми робимо кожний свою справу, тому і не підіймаємо часто голову.
Кожного дня я бачу себе, що сміється. Він вихолощує теперішній стан, роздуваючи багаття неочікуваної активності серед ночі.
Війна торкається, штовхається, зривається у прірву. Разом зі мною і всіма, хто хоч трохи живий.
